Комплексна Програма енергозбереження
в комунальній теплоенергетиці
„Економне тепло”

 Частина 1  

ПРОЕКТ
ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕОСНАЩЕННЯ КОТЕЛЕНЬ
З КОТЛАМИ ТИПУ НІІСТУ  

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

 
Дейнеко В.О. Академік Академії Будівництва України

Чубенко Д.А. Президент МАТЕК, Заслужений енергетик України

Сліпець І.В. Директор асоціації „Укртеплотехніка”
 

м. Київ, 2009 рік

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

• Основними мотивами ініціювання Комплексної Програми енергозбереження в комунальній теплоенергетиці „Економне тепло” є реалізація Міністерством з питань ЖКГ державних пріоритетів енергетичної безпеки країни:

• Значне скорочення споживання енергоресурсів, підвищення ефективності їх використання.
• Покращення зовнішньоторговельного балансу країни за рахунок зменшення споживання природного газу.
• Диверсифікація джерел постачання теплової енергії.
• Підвищення стабільності і надійності роботи систем теплопостачання.
• Покращення фінансового стану теплопостачальних підприємств, забезпечення ринкових відносин в сфері теплопостачання.
• Соціальна підтримка населення, забезпечення нормативного рівня теплової комфортності.

Програма:

а) Передбачає розробку окремих цільових проектів по реформуванню та модернізації основних секторів комунального теплопостачання: джерела теплової енергії – системи транспортування тепла – споживачі;
б) Розрахована на широке залучення провідних інститутів, організацій і підприємств, фахівців.

• Технічний та економічний аналіз стану комунальної теплоенергетики показав, що в існуючих умовах відсутності в державі значних фінансових ресурсів найбільш ефективним напрямом для початку суттєвого покращення стану житлово-комунального господарства – є сектор котелень малої потужності (до 3,0 Гкал/год), який складає близько 78% від загальної кількості котелень, працюючих на природному газі.

• Обсяг робіт та основні принципи, закладені в Проекті (фінансується за рахунок бюджетних коштів):

3.1. Закупівля сучасних, високоефективних котлів малої потужності (до 1 Гкал/год), з коефіцієнтом корисної дії (ККД) 90% і вище, взамін котлів в опалювальних котельнях, які встановлені 20-30 років тому та вичерпали свій технічний ресурс, фізично і морально застаріли, працюють з ККД біля 75% і нижче.
Замість 16000 старих котлів встановлюється 11400 енергоефективних котлів, що зменшить споживання природного газу котельнями на 20-22%, або приблизно на 0,5 млрд. м3 на рік. Споживання електроенергії зменшуються приблизно на 224 млн. кВт*год на рік, викиди „парникових” газів скорочуються приблизно на 0,9 млн. т на рік.

3.2. Заміна котлів проводиться одночасно з заміною загальнокотельного обладнання, що забезпечує надійність та ефективність роботи котелень (установок хімічної обробки та деаерації води, теплообмінників, насосних агрегатів, запірно-регулюючої арматури, контрольно-вимірювальних приладів та систем автоматичного регулювання і захисту, приладів обліку теплової енергії, тощо).

3.3. Закупівля котлів та загально-котельного обладнання проводиться по стандарту „під ключ”, коли проектування, поставка обладнання, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи здійснюються одним Підрядником, який в подальшому буде забезпечувати сервісне і технічне обслуговування встановленого обладнання та поставку запасних частин.

3.4. Закупівля в кожному регіоні проводяться на тендерній основі у вітчизняних підприємств, що сприяє зайнятості населення та створенню нових робочих місць. Тендерна документація та результати тендерів узгоджуються з Міністерством з питань ЖКГ України. Витрачання бюджетних коштів є „прозорим” та контрольованим і підлягає щорічному незалежному аудиту по кожному регіону. До початку реалізації Проекту доцільно отримати рекомендації від КРУ та тендерної палати України, які потрібно врахувати в робочому Проекті.

3.5. Загальний об’єм необхідних фінансових ресурсів складає разом з ПДВ близько 4,5 млрд. Грн.
Термін окупності з урахуванням повернення ПДВ в бюджет в сумі близько 0,9 млрд. Грн. та продажу квот на викиди „парникових” газів складає – 3,7-3,8 років.
Термін реалізації – 4,5-5,0 років.

3.6. Основними виконавцями впровадження Проекту є:

• Обласні державні адміністрації.
• Міністерство з питань ЖКГ Автономної республіки Крим (АРК).
• Міські держадміністрації м. Києва, м. Севастополь.

Всього – 27 адмістративно-територіальних регіонів.

Загальне керівництво, координацію дій та контроль за підготовкою і впровадженням Проекту здійснює Міністерство з питань ЖКГ України.

3.7. Передбачена ефективна система контролю та управління впровадженням Проекту шляхом створення окремих підрозділів – Груп управління Проектом (ГУП) по вертикалі відповідальних виконавців:

• Центральна ГУП – Міністерство з питань ЖКГ України.
• Регіональні ГУП – обласні, м. Києва, м. Севастополь, АРК.
• Міські ГУП – в містах, які включені в Проект.

Наявність запропонованого механізму контролю та управління завжди визначається як умова набуття чинності позик державі з боку Міжнародних фінансових організацій на впровадження інвестиційних проектів і служить запорукою їх успішного завершення. Такий засіб управління був застосований при реалізації проекту фінансування Світовим банком (МБРР): „Енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях м. Києва”, вартістю 30,1 млн. дол. США, який впроваджувався протягом 6-ти років (2000-2005 рр.) і був успішно завершений.
Кошти на утримання ГУП та забезпечення їх діяльності передбаченні бюджетом Проекту (5% від суми інвестицій).

3.8. Фінансові ресурси витрачаються цілеспрямовано лише на реалізацію Проекту через „Розпорядників” бюджетних коштів, які здійснюють впровадження Проекту і виступають як „Замовники” при укладанні контрактів з „Підрядниками” – переможцями тендерів.
Комунальні теплопостачальні підприємства отримують змонтоване обладнання, яке пройшло пусконалагоджувальні роботи та прийнято цими підприємствами в експлуатацію і на матеріальний баланс.

3.9 В рамках Проекту розроблені опитувальні таблиці в електронній формі для:

• Проведення попередньої паспортизації котелень.
• Створення реєстру об’єктів, які включені в Проект (місто, регіон, Міністерство).
• Встановлення базових рівнів теплопостачання до початку реалізації Проекту.

3.10 Проект є самоокупним. Бюджетні ресурси, у вигляді заощаджених коштів від зменшення споживання палива та електроенергії залишаються на рахунках „Теплопостачальників”, що покращує їх фінансовий стан, дає можливість поповнити обігові кошти, зменшити тарифи на послуги, створити умови для стимулювання енергозбереження, тощо.

В кінці терміну впровадження Проекту (5 років) „Теплопостачальники” вже отримають близько 2,4 млрд. Грн. заощаджених коштів. В подальшому щорічно буде надходити близько 1,0- 1,2 млрд. Грн.

• Узгоджене Міністерством з питань ЖКГ України техніко-економічне обґрунтування покладається в основу розробки детального робочого Проекту, який фінансується за рахунок бюджетних коштів.

• Проект відповідає законодавчим актам України, Указам Президента України, Постановам Кабінету Міністрів України в сфері енергозбереження та скорочення споживання енергоресурсів в народному господарстві за рахунок впровадження енергоефективних технологій.

• Розробка робочого Проекту за рахунок гранту Уряду США може бути запропонована USAID в рамках здійснення Програми підтримки комунальної енергетики з одночасним впровадженням „пілотних” проектів по технічному переоснащенню котелень з котлами НІІСТУ в кількох регіонах України.

Зміст

Комплексна Програма енергозбереження в комунальній теплоенергетиці „Економне тепло”

Перелік скорочень

АРК      -          Автономна республіка Крим
ЖКГ     -          Житлово-комунальне господарство
ГУП      -          Група управління Проектом
ЦГУП   -          Центральна Група управління Проектом
РГУП    -          Регіональна Група управління Проектом
МГУП -          Міська Група управління Проектом
СO2       -          Двооксид вуглецю
ПДВ      -          Податок на додану вартість
Мін. ЖКГ       -          Міністерство з питань житлово-комунального господарства
БМР      -          Будівельно-монтажні роботи
ПНР      -          Пусконалагоджувальні роботи
ЦТП      -          Центральний тепловий пункт
ГВП      -          Гаряче водопостачання

Коефіцієнти перетворення

1 Гкал   =          1163 кВт*год = 1,163 МВт*год
1 Гкал   =          4,186 ГДж
1 ГДж   =          278 кВт*год
1 кВт     =          860 ккал
1 МВт   =          0,86 Гкал

Розділ 1. Вступ

Комунальна теплоенергетика – один із секторів житлово-комунального господарства, який знаходиться в глибокій організаційній, фінансово-економічній та технічній кризі і потребує невідкладного реформування.

Протягом багатьох років комунальна теплоенергетика, яка формувалась в 60-70 роки минулого століття і була орієнтована на низьку вартість енергоносіїв, не підлягалась системному реформуванню, вичерпала свій технічний ресурс, не відповідає сучасному рівню енергоефективності та надійності на фоні стрімкого зростання цін на енергоносії до світового рівня.

Теплопостачальні підприємства знаходяться в скрутній фінансовій ситуації, не мають достатніх обігових коштів, необхідних для модернізації виробництва і підтримки систем теплопостачання в належному технічному стані.

Житлово-комунальне господарство є одним з основних споживачів природного газу і одночасно галуззю з низькою енергоефективністю та надійністю.

Із 1 Гкал теплової енергії, внесеною з паливом, втрачається: в котельнях – біля 20-25%, в теплових мережах – біля 12-14%, в будівлях – біля 35-38%. Лише біля 27-29% внесеного тепла доходить до споживача.

Тарифи для населення, які не відповідають нормативному рівню комфортності, є джерелом соціальної напруженості в суспільстві, що поглиблюється в умовах економічної кризи в державі.

Комунальна теплоенергетика має суттєвий резерв зменшення споживання енергоресурсів за рахунок впровадження сучасних, високоефективних технологій та енергозберігаючих заходів з одночасним скороченням викидів шкідливих речовин в атмосферу.

Реалізація цього потенціалу потребує значних фінансових ресурсів, цілеспрямованих організаційних зусиль на всіх рівнях державного управління, модернізації та реформування систем теплопостачання.

1.1. Актуальність програми

Державна Програма „Економне тепло” має комплексний характер і охоплює всі ланки комунальної теплоенергетики: а) виробництво теплової енергії (котельні); б) системи передачі тепла (теплові мережі); в) системи споживання теплової енергії (будівлі).

Основними мотивами ініціювання Програми є:

• Необхідність значного скорочення споживання енергоресурсів в житлово-комунальному господарстві.
• Покращення зовнішньоторгівельного балансу країни за рахунок зменшення потреб в імпорті природного газу.
• Забезпечення нормативного рівня теплової комфортності населення.
• Збільшення економічної ефективності енергозберігаючих заходів.
• Підвищення надійності та якості теплопостачання.
• Доведення тарифів на теплову енергію до економічно обґрунтованого рівня.
• Покращення фінансового стану теплопостачальних підприємств.

Реалізація Програми має додаткові позитивні наслідки:

• Зменшення обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферу.
• Частина коштів буде повертатись в бюджет за рахунок відрахування ПДВ, податків на прибуток підприємств, податків на заробітну плату працівників.
• З’являється значний обсяг робіт для вітчизняних підприємств, що забезпечує зайнятість населення.
• На період реалізації Програми створюються додаткові робочі місця в виробничих підприємствах, в системі управління Програмою, в системі технічного та сервісного обслуговування обладнання.
• За рахунок економії коштів від скорочення споживання природного газу і отримання прибутків покращиться фінансовий стан теплопостачальних підприємств, що дасть їм можливість поповняти обігові кошти, направлені на підтримку належного технічного стану обладнання та теплових мереж.
• З’являється можливість впровадження сучасних методів енергетичного менеджменту, моніторингу енергоефективності, бізнес-планування.
• З’являється можливість отримання додаткових коштів за рахунок продажу квот на викиди „парникових газів” (СОх) згідно з Кіотською угодою.
• Згідно з Законом України про енергозбереження, прибуток теплопостачальних підприємств, отриманий внаслідок впровадження енергозберігаючих заходів, не підлягає оподаткуванню, що дає Теплопостачальнику можливість отримувати додаткові обігові кошти.
• Можливість створення достовірної бази даних по техніко-економічному стану комунальної енергетики України.

Програма передбачає:

• Комплексний підхід при виборі організаційних та технічних рішень при розробці проектної документації на модернізацію систем теплопостачання з урахуванням перспективи їх розвитку.
• Максимально можливе залучення виробничого потенціалу вітчизняних підприємств, проектних, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних організацій.
• Участь в реалізації всіх регіонів України.
• Швидку окупність вкладених інвестицій (до 5 років).
• Мінімізацію витрат інвестиційних коштів за рахунок проведення тендерних торгів на умовах виконання робіт „під ключ” одним Підрядником.
• Скорочення термінів впровадження за рахунок широкомасштабної реалізації енергозберігаючих заходів.
• Створення ефективної системи управління та контролю за впровадженням Програми.

1.2. Реалізація Програми

• В зв’язку з обмеженими фінансовими можливостями, значним обсягом технічного переоснащення та реконструкції, реалізація Програми „Економне тепло” передбачається поетапно.

• Технічне переоснащення котелень з котлами типу НІІСТУ з ККД до 75%.
• Технічне переоснащення промислово-опалювальних котелень завищеної потужності з котлами типу ПТВМ, КВ-ГМ, ТВГ, КВГ, ДКВР з ККД до 80-85%.
• Децентралізація та оптимізація теплових мереж з встановленням локальних котелень або впровадження індивідуального поквартирного опалення та ГВП.
• Утеплення будівель та модернізація внутрішніх систем опалення.
• Впровадження відновлювальних та альтернативних джерел теплової енергії.

• Кожний етап Програми потребує розробки окремого інвестиційного Проекту.
• При наявності додаткових коштів та виробничих можливостей, реалізація етапів Програми може проводитись паралельно.

Розділ 2. Загальний аналіз стану комунальної теплоенергетики

2.1. Технічні проблеми

А. Котельні

• Значна кількість котлів, які експлуатуються 30-40 років і більше, вичерпала свій технічний ресурс, має застарілу конструкцію і низький коефіцієнт корисної дії в порівнянні з сучасними котельними агрегатами.

Біля 15-20% теплової енергії виробляється котлами типу НІІСТУ, „Надточія” „Універсал”, НР та іншими з коефіцієнтом корисної дії 75% і нижче.

• В зв’язку із значним спадом виробництва після виходу України із складу СРСР, найбільш потужні промислово-опалювальні котельні вимушені скоротити теплонавантаження.

Встановлені котли середньої та великої потужності типу ПТВМ-100/50/30, КВ-ГМ-100/50/20, ДКВР та ДЕ-25/16/10 та інші працюють на потужності біля 20-30% від номінальної на рік з ККД брутто 82-83% і нижче при значних витратах тепла та електроенергії на власні потреби.

Наприклад:

м. Умань. Котельня з 2-ма котлами КВ-ГМ-100 з загальною потужністю 200 Гкал/год працювала протягом року із середньою потужністю 23 Гкал/год, що складає 23% від потужності одного котла. Середні питомі витрати палива на 1 Гкал виробленого тепла склали 170,8 кг.у.п., що відповідає ККД брутто котла 83,6%. Питомі витрати електроенергії за рік – 43,7 кВт*г/Гкал відпущеного тепла.

м. Ізюм. Котельня з 2-ма котлами КВ-ГМ-20 і одним котлом ДКВР-6,5/13, переведеним в водогрійний режим, з загальною потужністю 43,7 Гкал/год працювала протягом року із середньою потужністю 1,4 Гкал/год, що складає 8,1% від потужності котла КВ-ГМ-20, або біля 40% котла ДКВР-6,5/13. Середні питомі витрати палива на 1 Гкал виробленого тепла склали 178,0 кг.у.п., що відповідає ККД брутто котла 80,2%. Питомі витрати електроенергії за рік – 38,0 кВт*г/Гкал відпущеного тепла.

• На багатьох котельнях знаходяться в непрацездатному стані системи деаерації води, що призводить до підвищеної „кисневої” корозії поверхні нагріву котлів, теплових мереж і значного погіршення надійності їх роботи.

• Не витримується водно-хімічний режим котелень із-за непрацездатності установок водопідготовки.

Підживлення теплових мереж здійснюється „сирою” водою, що призводить до інтенсивного утворення накипу на внутрішніх поверхнях нагріву котлів, підігрівачів гарячої води і погіршення енергоефективності та надійності їх роботи.

• Біля 50-60% теплообмінного обладнання знаходиться в незадовільному технічному стані і потребує ремонту або заміни.

• В зв’язку із зменшенням приєднаних теплових навантажень потужність електродвигунів та кількість встановлених насосів (мережних, підживлення, циркуляційних ГВП) стала значно завищеною.

Насоси серії „Д”, „К”, „КМ”, НДВ”, „ЦНС” та інші встановлені 30-40 років тому вичерпали свій технічний ресурс, морально застаріли, є недостатньо економічними та надійними.

• Регулювання режиму роботи насосних агрегатів та теплових мереж здійснюється запірно-регулюючою арматурою, що є неефективним методом в порівнянні з сучасними електронно-частотним регулюванням числа обертів електродвигунів.

Середні питомі витрати електроенергії на 1 Гкал відпущеної теплоти складають 35-40 кВт*г/Гкал, що в 1,5-2 рази вище сучасних показників.

• Недостатній тиск в міських мережах холодного водопостачання викликає значні проблеми на багатьох котельнях по підтримці тиску в теплових мережах.

На окремих котельнях вимушені додатково встановлювати артезіанські джерела та баки-акумулятори запасу води.

• Запірно-регулююча арматура (біля 50-60%) вичерпала свій технічний ресурс і потребує заміни.

• Практично на всіх котельнях знаходяться в непрацездатному стані системи автоматичного обліку теплової енергії в прямих і зворотних теплових мережах.

• Мають місце завищені нарахування з боку газопостачальних організацій в зв’язку з технічною недосконалістю встановлених комерційних приладів обліку витрат природного газу.

• „Технологічний парк” котелень фізично та морально застарів. Витрати тепла на власні потреби котелень складають 3-3,5%, що в 1,5-2 рази вище нормативних.

Б. Теплові мережі

• Біля 20-25% теплових мереж знаходяться в незадовільному технічному стані і потребують заміни. Внаслідок порушення ізоляції, недостатньої щільності окремих ділянок та запірної арматури, несанкціонованого відбору води, реальні втрати тепла, відпущеного з котелень, складають 15-20%.

• Температурний та гідравлічний режими теплових мереж не відповідають розрахунковим, що погіршує умови теплопостачання. Центральні теплові пункти (ЦТП), які розраховані для роботи по графікам 150-70 ºС, 130-70 ºС, не виконують технологічного призначення. Біля 50% ЦТП потребують ремонту та заміни водо-водяних трубчатих теплообмінників.

• Централізовані теплові мережі від потужних опалювально-промислових котелень внаслідок значного скорочення приєднаних теплових навантажень стали малоефективними і потребують виваженої оптимізації та децентралізації.

В. Гаряче водопостачання

• Однією з найбільших проблем комунальної теплоенергетики є відновлення гарячого водопостачання населенню.

Внаслідок значного скорочення теплонавантажень та втрат в теплових мережах, незадовільного фінансового стану теплопостачальних організацій, біля 50-60% котелень почали повністю зупинятись в міжопалювальний період. Протягом багатьох років непрацююче технологічне обладнання на котельнях, центральних теплових пунктах та мережах гарячого водопостачання прийшло в непридатність, розукомплектовано або частково демонтовано.
Доля гарячого водопостачання в середньому складає 6-8%.

• Із-за відсутності гарячого водопостачання має місце несанкціонований відбір гарячої води із теплових мереж, що значно погіршує умови експлуатації котелень, які не розраховані на забезпечення відкритого водовідбору із мереж.

Г. Внутрішні системи теплопостачання будівель

• Індивідуальні теплові пункти та внутрішні розподільчі мережі житлових та громадських будівель знаходяться в незадовільному технічному стані і потребують ремонту.

• Втрати тепла в системах опалення та огороджувальних конструкціях будівель складають біля 50% від поданого тепла.

• Системи опалення будівель розбалансовані, не мають приладів автоматичного регулювання температури в приміщеннях. Із-за недотримання температурного графіку в теплових мережах в зимовий період, більшість Споживачів встановила додаткові прилади опалення, що призводить до значного „перетопу” в перехідні періоди опалювального сезону та втратам „зайвого” тепла в навколишнє середовище.

• Відсутність будинкового та поквартирного обліку споживання теплової енергії не стимулює Споживачів до енергозбереження.

Теплопостачальні організації, користуючись відсутністю систем обліку, нараховують на Споживачів витрати теплової енергії на опалення та ГВП по максимально-розрахунковому значенню, що не відповідає об’єму представлених комунальних послуг.

2.2. Організаційні проблеми

• Має місце недосконала організаційна структура теплопостачальних організацій та їх підпорядкування органам місцевої влади:

а) не всі котельні та теплові мережі знаходяться в комунальній власності міських громад.
б) теплопостачання здійснюється кількома підприємствами, в тому числі приватними.

Наприклад:

м. Ромни

1. КП „Ромнитеплосервіс” – 5 котелень.
2. КП „Ромнитеплокомуненерго”, яке передало обладнання в суборенду:
   - Приватне підприємство „Теппар” – 4 котельні.
   - Приватне підприємство „Теплокомфорт” – 4 котельні.
   - Приватне підприємство „Ромнитепло” – 4 котельні.
   - Приватне підприємство „Центр-тепло” – 4 котельні.

м. Ровеньки    1. ДП „Луганськтеплокомуненерго”. Експлуатаційний район м. Ровеньки – 4 котельні.
2. ДП „Ровенькиантрацит”. Управління соціальної сфери м. Ровеньки – 15 котелень.

В цих випадках значно ускладнюється інвестування бюджетних коштів або зовнішніх інвестицій в реформування комунального господарства міста.

• Відсутня єдина система паспортизації котелень, теплових мереж, споживачів теплової енергії, на базі якої розробляються проекти модернізації комунальної теплоенергетики, бізнес-плани для інвестиційних енергозберігаючих проектів, розраховуються базові показники енергоспоживання.

• Житлово-комунальне господарство є галуззю з підвищеним ризиком для міжнародних інвесторів із-за неспроможності місцевих органів влади і теплопостачальних організацій забезпечити гарантії повернення коштів позики.

2.3. Фінансово-економічні проблеми

• Місцеві органи влади, не маючи достатніх фінансових ресурсів, не забезпечують потреби Теплопостачальників по підвищенню енергоефективності та надійності роботи систем теплопостачання.

Держава не компенсує пільги на комунальні послуги, якими користується значна частина населення.

• Тарифи на комунальні послуги не відповідають собівартості продукції, що робить теплопостачальні організації «планово-збитковими» і ставить їх в скрутне фінансове становище.

Практично всі комунальні теплопостачальні організації мають кредиторську заборгованість перед постачальниками природного газу, електроенергії, води, що є значною перешкодою для отримання позик з боку міжнародних фінансових організацій.

• Одночасно, Теплопостачальники закладають в тарифи значні наднормативні втрати в котельнях, теплових мереж, перекладаючи їх сплату на населення, що викликає соціальну напруженість і часткову несплату за послуги.

• Відсутній «прозорий» загальнодержавний підхід та контроль за розрахунками тарифів на комунальні послуги. Тарифи на 1 Гкал спожитого тепла або 1 м³ гарячої води, або опалення 1 м² площі для населення відрізняється між окремими містами на 40-50 %.

• Підвищення державних тарифів на енергоносії носить непрогнозований характер, що ускладнює фінансовий стан Теплопостачальників, збільшує їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв.

Розділ 3. Основні напрямки модернізації комунальної теплоенергетики

3.1. Економічний аналіз

• Глибоке реформування комунальної теплоенергетики повинно носити комплексний підхід до всіх взаємопов’язаних секторів системи теплопостачання: котельні – теплові мережі – будівлі.

• Максимальний економічній ефект достягається при впровадженні енергоефективних заходів по схемі: будівлі – теплові мережі – джерела теплової енергії.

Це дозволяє досягти оптимального вибору технічних характеристик теплових мереж, теплонавантаження котелень, кількості та потужності котлів.

• Існуюча система теплопостачання має значний потенціал енергозбереження, який складається за рахунок:
• підвищення ККД брутто котлів на 18,5% - з 75% до 92%;
• зменшення втрат виробленого тепла на власні потребі котельні на 60% - з 3,5% до 1,4%;
• зменшення втрат відпущеного тепла в теплових мережах (магістральних та розподільчих) на 30%-40% - з 20% до 12%;
• зменшення втрат реалізованого тепла через огороджуючи конструкції будівлі на 40% - з 50% до 30%;
• економія тепла споживачами на 30% - з 50% до 35%.
• Порівняння теплових балансів №1 та №2 (Додатки 1,2) системи теплопостачання з котлами типу НІІСТУ до та після модернізації показує:

а) що при комплексному підході загальний резерв економії природного газу складає біля 48-50%;
б) резерв економії котелень – біля 22-23%, будівель – біля 20-21%, тепломереж – біля 6-7%.

• Враховуючи взаємозалежність всіх ланок системи теплопостачання, найбільш сприятливою є одночасна модернізація будівель, теплових мереж, котелень. Але в реальних умовах, в зв’язку з обмеженими фінансовими можливостями та організаційними складнощами, модернізація системи теплопостачання здійснюється поетапно.
• Приоритетним сектором першого етапу модернізації комунальної енергетики є котельні та інфраструктура, яка забезпечує їх надійну роботу.

Перевагами першочергової модернізації котелень є:

• найбільший економічний ефект;
• незначний час для впровадження енергозберігаючих заходів (3-4 роки);
• скорочений термін самоокупності (до 5 років);
• можливість об’єктивної оцінки досягнутої енергоефективності та скорочення споживання палива.
• Частина прибутку, який отримується по результатах модернізації котелень, створює стартові фінансові умови для реформування інших секторів.

а) Модернізація теплових мереж з урахуванням децентралізації систем теплопостачання за рахунок:

• встановлення локальних котелень;
• впровадження поквартирного опалення;
• оптимізації теплових навантажень.

б) Відновлення гарячого водопостачання населенню.
в) Утеплення та модернізація внутрішніх систем опалення громадських будівель бюджетної сфери (дошкільні, загальноосвітні навчальні заклади, інтернати, дитячі будинки, заклади охорони здоров’я, тощо).
г) Впровадження «пілотних проектів» по використанню відновлювальних або альтернативних джерел теплової енергії з метою напрацювання практичного досвіду та уточнення інвестиційних потреб.

3.2. Технічний аналіз

Модернізація котелень включає комплексне впровадження наступних заходів:

• Заміна застарілих, фізично та морально зношених низькоефективних котлів типу ніісту, „Надточія”, „Універсал”, НР, тощо з коефіцієнтом корисної дії (ККД) 75-80% на сучасні високоефективні котли з ККД 92-93% з одночасною оптимізацією вибору кількості та потужності котлів.

• Заміна загальнокотельного обладнання, яке забезпечує надійність та ефективність роботи котелень:

• установки хімічної обробки води;
• установки деаерації води;
• пластинчаті водопідігрівачі з системами автоматичного регулювання температури;
• високоефективні насосні агрегати з електронним регулюванням тиску або потоку води;
• запірно-регулююча арматура підвищеної щільності та надійності;
• контрольно-вимірювальні прилади та системи загально-котельного автоматичного регулювання, сигналізації та захисту.

• Встановлення котлів меншої потужності в промислово-опалювальних котельнях для забезпечення роботи обладнання в оптимальному режимі з високою енергоефективністю (90-92%). Заміна або модернізація котлів типу ПТВМ, КВ-ГМ, ТВГ, КВГ, ДКВР, які встановлені 30-40 років тому і більше, вичерпали свій технічний ресурс, мають низьку надійність і потребують капітального ремонту.

• Часткова обґрунтована децентралізація неефективних систем теплопостачання за рахунок встановлення локальних модульних котелень або впровадження індивідуального поквартирного опалення.

• Відновлення або модернізація систем обліку природного газу, теплової та електричної енергії.

• Відновлення або модернізація технологічного обладнання систем гарячого водопостачання (теплообмінники, баки-акумулятори, насосні агрегати, арматура, прилади обліку та автоматизації, тощо).

• Модернізація електроенергетичного господарства котелень.

Модернізація теплових мереж включає впровадження наступних заходів:

• Заміна окремих «аварійних» ділянок, відновлення теплоізоляції, заміна нещільної запірно-регулюючої арматури.

• Відновлення обладнання центральних теплових пунктів (ЦТП) з встановленням високоефективних теплообмінників, насосних агрегатів, приладів обліку та арматури.

• Заміна існуючих трубопроводів на попередньо-ізольовані труби при децентралізації систем теплопостачання.

• Прокладка нових теплових мереж згідно з проектами децентралізації та встановлення локальних котелень.

• Забезпечення обліку відпущеної теплової енергії.

Утеплення будівель та модернізація внутрішніх систем опалення включає впровадження наступних заходів:

• Утеплення огороджувальних конструкцій: стін, вікон, дахів, підвальних приміщень, дверей, тощо.

• Ремонт та відновлення обладнання індивідуальних теплових пунктів, встановлення приладів обліку теплової енергії, встановлення модульних автоматизованих теплопунктів.

• Встановлення балансувальних клапанів для пофасадного регулювання систем опалення.

• Заміна застарілих приладів опалення на сучасні прилади з можливістю автоматичного регулювання температури в кожному приміщенні.

• Забезпечення обліку спожитої теплової енергії.

Розділ 4. Висновки

• Широкомасштабну державну Програму енергозбереження в комунальній теплоенергетиці «Економне тепло» доцільно реалізовувати поетапно.

• Пріоритетним сектором І-го етапу модернізації комунальної енергетики є котельні, які потребують технічного переоснащення, відновлення загально-котельного обладнання, систем автоматичного регулювання, приладів обліку теплової енергії та інше.

• Модернізація котелень проводиться в таких напрямках:

1 напрямок     Заміна котлів з ККД до 75% типу ніісту на сучасні котли з ККД 92-93%.
2 напрямок     Заміна або модернізація котлів великої потужності типу ПТВМ, КВ-ГМ, ТВГ, ДКВР, з ККД 80-85% на котли з ККД 92-93% з одночасною оптимізацією теплових потужностей.
3 напрямок      Децентралізація потужних теплових мереж, які не відповідають існуючим теплонавантаженням, за рахунок:
а) встановлення локальних (модульних) котелень на окремих ділянках системи теплопостачання або „дахових” котелень на окремих спорудах;
б) встановлення індивідуальних котлів поквартирного опалення та ГВП.
4 напрямок      Посилення окремих систем централізованого теплопостачання за рахунок приєднання додаткових теплових навантажень к існуючим тепловим мережам з метою завантаження встановлених потужностей котелень.

• Впровадження кожного напрямку, особливо децентралізація систем теплопостачання, потребує виваженої оцінки прийнятих організаційних та технічних рішень.

• Основою для розробки проектів є результати паспортизації об’єктів, техніко-економічне обґрунтування, оцінка перспективи розвитку системи теплопостачання, юридично-правові акти, тощо.

За більш детальною інформацією просимо звертатись до розробників:

+ 38 050 311 7417

Комплексна Програма енергозбереження
в комунальній теплоенергетиці
„Економне тепло”

Частина 1

ПРОЕКТ
ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕОСНАЩЕННЯ КОТЕЛЕНЬ
З КОТЛАМИ ТИПУ НІІСТУ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. ЦЕНТРАЛЬНА ГРУПА УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТОМ

2. ПОЗИКА МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ (МФО)

3. АЛЬТЕРНАТИВНІ ДЖЕРЕЛА ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ

 
Дейнеко В.О. Академік Академії Будівництва України

Чубенко Д.А. Президент МАТЕК, Заслужений енергетик України

Сліпець І.В. Директор асоціації „Укртеплотехніка”

м. Київ, 2009 рік

Зміст

Проект технічного завдання для Центральної Групи управління проектом (ЦГУП)

Розділ 1. Вступ

• Створення чіткої дієвої системи контролю і управління – є одним із основних заходів, який значно зменшує потенційні ризики для успішного завершення Проекту.

• Центральна група управління проектом (ЦГУП) – це своєрідний штаб, що забезпечує керівництво, координацію дій та контроль за підготовкою і впровадженням Проекту.

• Запропонований в Проекті механізм контролю та управління завжди передбачається як основна умова набуття чинності позик або грантів Україні з боку Міжнародних фінансових організацій для впровадження інвестиційних проектів.

• Такий спосіб управління був застосований при реалізації проекту „Енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях м. Києва”, вартістю 30,1 млн. доларів США, який фінансувався Світовим банком (МБРР) і впроваджувався з 2000 по 2005 роки. Проект був успішно завершений. Світовий банк в своєму „Звіті про завершення впровадження проекту” (SCL-45340) від 30 жовтня 2005 року оцінив діяльність Групи впровадження проекту (ГВП) і впроваджувальної установи (КМДА) найвищою оцінкою „вельми задовільно” і визначив, що „активна причетність до проекту ГВП та КМДА та дотримання ними зобов’язань щодо досягнення його результатів разом з висококваліфікованим керівництвом і персоналом були надзвичайно важливими чинниками успіху цього проекту”.

• Центральну групу управління проектом (ЦГУП) пропонується створити як окремий підрозділ при Міністерстві з питань ЖКГ України на правах Головного управління. Кошти на утримання ЦГУП та забезпечення її діяльності передбачити бюджетом Проекту.

• В сферу діяльності ЦГУП входить:

• Доведення до кожного регіону Плану реалізації Проекту.
• Організація своєчасного фінансування та контроль за освоєнням регіонами виділених бюджетних коштів.
• Створення загальної бази даних з розбивкою по регіонам:

- теплопостачальних підприємств та діючих тарифів на теплову енергію;
- котельних з котлами типу НІІСТУ та їх основних техніко-економічних показників;
- рівня енергоспоживання до початку реалізації Проекту та в процесі реалізації.

• Розробка загального календарного Плану-графіку реалізації Проекту з розбивкою по регіонам.
• Контроль за розробкою тендерної документації в регіонах та проведенням тендерних торгів.
• Узгодження результатів тендерних торгів та проектів Контрактів з Підрядниками.
• Контроль за станом впровадження Проекту, підготовка пропозицій щодо здійснення заходів, спрямованих на реалізацію Проекту.
• Контроль фактичних витрат на Проект. Корегування річних планів реалізації та фінансування Проекту.
• Розробка Положення про Групи впровадження в регіонах і містах, контроль за їх діяльністю.
• Розв’язання поточних проблем в межах компетенції.
• Підготовка періодичної звітності стосовно Проекту.
• Методичне забезпечення оцінки енергоефективності Проекту. Поточний збір даних та їх аналіз з метою оцінки досягнутої економії енергоносіїв.
• Узгодження додаткових енергозберігаючих заходів не передбачених Проектом.
• Інше.

• Штатний розклад, бюджет, посадові обов’язки та оклади, умови преміювання, підпорядкування, тощо включаються в Положення про ЦГУП і затверджуються керівництвом Міністерства з питань ЖКГ.

Комплексна Програма енергозбереження
в комунальній теплоенергетиці
„Економне тепло”

Частина 1

ПРОЕКТ
ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕОСНАЩЕННЯ КОТЕЛЕНЬ
З КОТЛАМИ ТИПУ НІІСТУ

Додатки до Програми

Додатки до Проекту

Дейнеко В.О. Академік Академії Будівництва України

Чубенко Д.А. Президент МАТЕК, Заслужений енергетик України

Сліпець І.В. Директор асоціації „Укртеплотехніка”

м. Київ, 2009 рік

Зміст

Комплексна Програма енергозбереження в комунальній теплоенергетиці „Економне тепло”
Додаток №1. Тепловий баланс №1 (до модернізації) – 1 арк.
Додаток №2. Тепловий баланс №2 (після модернізації) – 1 арк.
Додаток №3. Розподіл потенціалу енергозбереження – 1 арк.
Додаток №4. Структура та основні показники роботи опалювальних котелень – 6 арк.
ПРОЕКТ ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕОСНАЩЕННЯ КОТЕЛЕНЬ З КОТЛАМИ ТИПУ НІІСТУ
Додаток №1. Розрахунок річного виробництва тепла котлами малої потужності на газообразному паливі та кількості котлів з ККД=92% – 3 арк.
Додаток №2. Основні показники роботи опалювальних котелень потужністю до 3,0 Гкал/год та від 3,0 до 20,0 Гкал/год по регіонам України – 7 арк.
Додаток №3. Розрахунки, Аналіз та Графік руху бюджетних коштів та прибутку – 9 арк.
Додаток №4. Опитувальні таблиці: місто, регіон, Мін. ЖКГ – 17 арк.

За більш детальною інформацією просимо звертатись до розробників:
+ 38 050 311 7417